У статті порушується низка питань, які виправдовують подальшу аналітичну взаємодію між Європейським Союзом та Організацією Північноатлантичного договору (НАТО).Наводиться певне історичне підґрунтя, щоб сформувати дискусію, і при цьому також описатиеволюцію становлення та розвитку відносин НАТО з Європейським Союзом. Проаналізовано найбільш важливі аспекти співробітництва НАТО з Європейським Союзом у ХХІ столітті. Зроблено висновок про існування тенденції до поглиблення і розширення співробітництва НАТО з Європейським Союзом в питаннях забезпечення миру і безпеки в Європі. Констатовано, що НАТО зберігає провідну роль у забезпеченні миру і безпеки в Європі. Відзначено, що перезапуск проекту ЄС з безпеки та оборони після Brexit, президентство Д. Трампа та російська агресія проти України відновила дискусії щодо цілей НАТО після «холодної війни» та про те, як вони пов’язані з ЄС.
Потім стисло розглядається змінне стратегічне середовище, яке сприяє формуванню відносин, включаючи нещодавні пропозиції щодо реалізації заявленого НАТО та ЄС «стратегічного партнерства».
У статті порушене питання лідерства та бачення ролі окремих держав в трансатлантичних відносинах та в питаннях воєнної інтеграції в Європі. Також аналізуються можливості для переведення відносин між НАТО та ЄС на більш конструктивний шлях.
Зазначається, що посилення ЄС своїх амбіцій у сфері оборони та безпеки шляхом розробки Глобальної стратегії ЄС (EUGS) не перешкоджає практичному співробітництву ЄС та НАТО щодо операцій з управління кризами та допомоги у сфері безпеки. Це пов’язано з тим, що європейці поважають зусилля та визнають головну роль НАТО у забезпеченні європейської оборони.
Ключові слова: НАТО, Європейський Союз, співробітництво, трансатлантична безпека, європейська безпека, оборона і безпека.






