Стаття зосереджується на історичному та правовому аналізі порушень прав людини під час Алжирської війни за незалежність 1954-1962. Насильство у ході цього конфлікту було багатовимірним, охоплюючи різні групи цивільного населення, і проявлялось як у контексті репресивної політики Франції, так і у вигляді післявоєнних переслідувань з боку алжирських націоналістів. Французькі сили безпеки застосовували тортури, позасудові страти, викрадення, масові примусові переміщення цивільних осіб та надмірне застосування сили під час акцій протесту. Ці практики порушували положення низки міжнародних договорів у сфері прав людини, учасником яких Франція була під час конфлікту. У роботі також розкрито, що укладені у березні 1962 року Евіанські угоди, що мали покласти край насильству і гарантувати безпеку для цивільного населення, були одразу порушені алжирськими повстанськими угрупованнями. Масові розправи, здійснені проти п’є-нуарів і харкі, супроводжувались жорстокими вбивствами, зникненням людей та експропріацією майна. У результаті цих подій, які автор характеризує як етнічні чистки, сотні тисяч п’є-нуарів і харкі були вимушені масово вирушити до Франції. Після втечі десятки тисяч харкі були розміщені у таборах із жахливими умовами життя, що суперечить забороні на нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження. Особлива увага приділена питанню відсутності правосуддя для воєнних злочинців: Франція ухвалила низку актів амністії, що звільняли від кримінальної відповідальності всіх, хто був причетний до порушення прав людини під час війни, тоді як у незалежному Алжирі члени FLN фактично ніколи не переслідувалися за злочини, скоєні у 1962 році. Міжнародне співтовариство не мало інструментів для притягнення винних до відповідальності, що свідчить про обмеженість механізмів міжнародного права епохи Холодної війни. Автор пропонує дослідникам у сфері постколоніальних студій та міжнародного права перейти до багаторівневної аналітичної моделі, в якій буде визнано, що страждання і вразливість впливають на всі сторони конфлікту в різні історичні періоди.
Ключові слова: міжнародне гуманітарне право, деколонізація, права людини, репатріація, Алжирська війна.






