Українська
English
РусскийВ даній статті визначено поняття та зміст адміністративно-правових відносин адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні.
Визначено, що адміністративно-правові відносини адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні ‑ це суспільні відносини, урегульовані нормами права, в яких визначено правила поведінки суб’єктів, один з яких діє від імені держави в інтересах захисту прав фізичних / юридичних осіб.
Відзначено, що адміністративно-правові відносини адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні мають свої специфічні риси: 1) публічно-правовий характер, тобто Уповноважені виконують свої завдання і функції від імені держави в інтересах фізичних та юридичних осіб; 2) омбудсмен може бути суб’єктом адміністративних правовідносин не самостійно, а делегувати свої повноваження своїм представникам та регіональним представництвам. Втім, не всі види представників наділені правом мати своїх представників та регіональні представництва; 3) є багатосторонніми, тобто можуть виникати з третьою стороною, яка захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб; 4) передбачають виникнення взаємодії між сторонами та третіми особами щодо захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб; 5) предметом можуть бути відносини з фізичними та юридичними особами щодо розгляду звернень; публічною адміністрацією; адміністративно-судочинські відносини; 6) виникають в ключових сферах публічного адміністрування (захист прав людини, захист прав дитини, освіта, бізнес, енергетика тощо).
Омбудсмен як суб’єкт адміністративно-правових відносин виконує посередницькі функції: 1. між омбудсмен та міжнародними інституціями; 2. між омбудсменом та органами влади; 3. між омбудсменом та судами; 4. між омбудсменом та фізичним особами під час розгляду скарг.
Як учасник адміністративних правовідносин омбудсмен наділений: інституціональною незалежністю, яка передбачає не входження інституту омбудсмена до органів публічної влади. Даний суб’єкт є самостійним в реалізації своїх завдань, його діяльність не підлягає контролю, має право самостійно визначати штатну структуру та чисельність в межах коштів, виділених з державного бюджету на його функціонування. Функціональна незалежність – передбачає самостійно на власний розсуд приймати рішення та залучати представників в межах визначеної компетенції та повноважень.
Ключові слова: омбудсмен, захист прав людини і громадянина, механізм адміністративно-правового регулювання, норма права, акти реалізації, адміністративні правовідносини, правова свідомість.
