Українська
English
РусскийУ науковій статті здійснено всебічне дослідження правового статусу осіб, зниклих безвісти у період воєнного стану, крізь призму адміністративного та міжнародного гуманітарного права. Акцентовано, що феномен зникнення безвісти набуває особливої актуальності в умовах збройної агресії, оскільки інтегрує правові, соціальні та гуманітарні виміри державного реагування. Проведено системний аналіз структури правового статусу таких осіб, визначено його елементи, підстави виникнення й припинення, а також окреслено роль державних органів у забезпеченні розшуку, обліку та соціального захисту членів їхніх сімей. Особливу увагу приділено колізії між юридичним моментом набуття статусу зниклої особи та фактичним моментом її зникнення, що зумовлює появу так званого «латентного правового статусу» як перспективної доктринальної конструкції для вдосконалення адміністративно-правового регулювання.
У статті проаналізовано положення Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», норми IV Женевської конвенції 1949 року та практику Міжнародного комітету Червоного Хреста щодо розшуку зниклих під час воєнних дій. Обґрунтовано необхідність створення єдиної цифрової бази даних й запровадження проміжного адміністративного статусу для членів сімей зниклих осіб, що сприятиме підвищенню ефективності публічного управління у сфері гуманітарної політики та забезпеченню реалізації стандартів захисту прав людини.
Ключові слова: правовий статус, зниклі безвісти, воєнний стан, адміністративне право, Єдиний реєстр, соціальний захист, міжнародне гуманітарне право.
