Українська
English
РусскийВизначено, що правове регулювання транспортної критичної інфраструктури є ключовим елементом забезпечення безпеки держави та безперебійного функціонування життєво важливих систем у надзвичайних умовах, зокрема під час воєнного стану.
Запропоновано під транспортною критичною інфраструктурою розуміти комплекс об’єктів та систем транспортної мережі, включаючи залізничні, автомобільні, авіаційні, морські та річкові шляхи сполучення, а також пов’язані з ними складські, логістичні й інформаційні підсистеми, без яких забезпечення економічної стабільності та мобільності населення стає неможливим. Умови воєнного стану в Україні створюють додаткові ризики для транспортної інфраструктури, включаючи загрозу збройних атак, саботажу, кібератак на інформаційні системи управління та порушення транспортних потоків, що потребує адекватного правового регулювання діяльності відповідних органів управління та суб’єктів транспортного сектору.
Серед основних проблем у правовому регулюванні транспортної критичної інфраструктури можна виділити наступні: відсутність чіткого визначення обов’язків державних органів та приватних операторів у разі надзвичайних ситуацій, недостатнє врегулювання механізмів реагування на загрози безпеці транспортних мереж, обмежені правові підстави для оперативного запровадження надзвичайних режимів руху та використання транспортних ресурсів, а також відсутність комплексних норм щодо відповідальності посадових осіб за неналежне управління критичною інфраструктурою у воєнний час. Ці прогалини створюють правову невизначеність, що ускладнює координацію між центральними органами виконавчої влади, військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Для вдосконалення правового регулювання необхідно запропонувати комплексні заходи, серед яких: розробка спеціальних нормативно-правових актів, що деталізують адміністративні та відповідальні механізми управління транспортною критичною інфраструктурою у воєнний час; впровадження інтегрованих систем моніторингу й реагування на загрози для транспортних мереж; чітке визначення компетенцій і процедур взаємодії між державними, місцевими та приватними суб’єктами; створення системи адміністративної відповідальності для посадових і службових осіб за порушення правил експлуатації та захисту транспортної критичної інфраструктури. Реалізація зазначених заходів сприятиме підвищенню ефективності правового регулювання, забезпеченню безпеки населення та стабільності економіки в умовах воєнного стану, а також зміцненню національної системи транспортної безпеки загалом.
Ключові слова: транспорт, критична інфраструктура, воєнний стан, адміністративне право, правове регулювання, безпека транспортної системи, публічне управління, адміністративна відповідальність посадових осіб, адміністративно-правове регулювання, надзвичайна ситуація, стратегічні об’єкти.
