Національно-патріотичне виховання, зокрема військово-патріотичне, та громадянська освіта є складовими державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності. Як прямо зазначається в Концепції військово-патріотичного виховання в системі Міністерства оборони України, майбутнє Української держави й саме існування української незалежності неможливе без докорінного реформування системи військово-патріотичного виховання військовослужбовців, без її спрямування на становлення свідомих громадян і захисників незалежної України. Проблема військово-патріотичного виховання є однією з найважливіших, оскільки від її вирішення безпосередньо залежить майбутнє нашої нації.
При цьому військово-патріотичне виховання в системі Міноборони розглядається як цілеспрямована, систематична, організована та послідовна діяльність, спрямована на формування у військовослужбовців та інших дотичних суб’єктів патріотизму через виховання високих громадянських, моральних, психологічних, військово-професійних і фізичних якостей, а також забезпечення готовності до сумлінного виконання військового обов’язку та захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України. Усе це набуває вагомого значення в період збройної агресії рф.
Однією з важливих складових є забезпечення соціально-ціннісних потреб військовослужбовців, оскільки без цього неможливо досягнути бажаного рівня виховання необхідних якостей. Пізнання потреб і ціннісних орієнтацій людини, а також їхнє врахування та задоволення у процесі мотивації необхідної поведінки визнається вкрай важливим в різних галузях соціальної діяльності. І військова сфера не є винятком з цього.
У зв’язку з цим перед правом постає ключове завдання – забезпечити упорядкування відносин у напрямі процедури визначення та порядку задоволення соціально-ціннісних потреб військовослужбовців, чого неможливо досягнути без належного нормативного (правового) регулювання.
Ефективне та якісне правове регулювання процесу забезпечення соціально-ціннісних потреб військовослужбовців як елементу національного патріотичного виховання вимагає комплексного підходу, розробки інструментів для оцінки таких потреб, визначення алгоритмів їх задоволення та подальше їх відбиття у правових нормах. Існування величезної кількості положень, які мають характер декларацій та не відбивають сутності процесу такої оцінки і задоволення потреб, не забезпечує реальне досягнення такого результату. Проте, це питання може бути розв’язане лише під час подальших досліджень.
Ключові слова: соціально-ціннісні потреби, військовослужбовці, Збройні Сили України, правове регулювання, оцінка потреб, інструменти оцінки.






