Стаття присвячена обґрунтуванню обов’язкового залучення інституцій громадянського суспільства до формування державної політики в сфері правової охорони тваринного світу в Україні. Проведене дослідження дає змогу констатувати те, що законодавство закріпило широкий спектр можливостей для взаємодії інституцій громадянського суспільства та публічної адміністрації у цій сфері публічного адміністрування. Водночас аналіз звітної документації свідчить про те, що ефективної взаємодії між профільними суб’єктами публічної адміністрації та інституціями громадянського суспільства не відбувається. Основними причинами цього є, насамперед, залучення до діалогу з владою непрофільних інституцій громадянського суспільства. Крім того, у громадських радах, які діють при суб’єктах публічної адміністрації, представлені інституції громадянського суспільства лише з окремих регіонів країни, що не дає змогу говорити про загальнодержавне представництво публічних інтересів громадськості у сфері охорони об’єктів тваринного світу.
Ключові слова: тваринний світ, домашні тварини, дикі тварини, державна політика, громадянське суспільство, громадські ради, публічне адміністрування.






