Личенко І.О., Островський С.О. Адміністративно-правове забезпечення права військовослужбовців на свободу світогляду та віросповідання

У статті досліджується адміністративно-правове забезпечення права військовослужбовців на свободу світогляду та віросповідання як складової системи конституційних прав і свобод людини та громадянина. Обґрунтовується актуальність теми в умовах збройної агресії проти України, коли релігійні переконання та світоглядні позиції військовослужбовців потребують належних правових гарантій і державного захисту. Звертається увага на те, що свобода світогляду та віросповідання у військовій сфері має подвійний характер: з одного боку, вона є проявом індивідуальної автономії особи, а з іншого – обмежується особливостями військової служби, пов’язаними з дисципліною, субординацією та виконанням бойових завдань.

Розкрито теоретико-правові засади досліджуваного інституту, зокрема концептуальні підходи до визначення змісту права на свободу світогляду та віросповідання у працях вітчизняних і зарубіжних науковців. Наголошено на значенні міжнародно-правових стандартів, закріплених у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на практиці Європейського суду з прав людини щодо правомірності обмежень у сфері релігійних переконань військовослужбовців. Визначено, що міжнародні підходи мають слугувати орієнтиром для вдосконалення адміністративно-правового регулювання в Україні.

Охарактеризовано нормативно-правову базу України, що визначає гарантії реалізації права військовослужбовців на свободу світогляду та віросповідання. Здійснено аналіз Конституції України, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та інших актів, що регламентують діяльність капеланської служби у Збройних Силах України. Підкреслено, що чинне законодавство містить низку колізій і прогалин, зокрема щодо процедури організації релігійних відправ, правового статусу капеланів та механізмів захисту від дискримінації за релігійною ознакою.

Встановлено проблемні аспекти адміністративно-правового регулювання, серед яких: недостатня деталізація правових гарантій для представників різних конфесій, брак єдиної доктринальної концепції реалізації світоглядних прав у військових формуваннях, а також відсутність належних механізмів позасудового захисту. На підставі аналізу зарубіжного досвіду запропоновано шляхи вдосконалення правового забезпечення, зокрема гармонізацію національного законодавства з міжнародними стандартами, унормування адміністративних процедур діяльності капеланів та запровадження інституту незалежного моніторингу релігійних прав у війську.

Зроблено висновок, що забезпечення права військовослужбовців на свободу світогляду та віросповідання є важливим чинником формування демократичних засад військової служби та зміцнення морально-психологічного стану особового складу. Поглиблення адміністративно-правових гарантій у цій сфері сприятиме підвищенню рівня довіри військовослужбовців до державних інституцій, утвердженню принципу верховенства права та реалізації європейського вектора розвитку України.

Ключові слова: адміністративне право, свобода світогляду, свобода віросповідання, військовослужбовець, конституційні права, релігійні організації, військове управління, капеланська служба, адміністративно-правове регулювання, релігійні права, міжнародні стандарти, Європейський суд з прав людини, правові гарантії, воєнний стан, дискримінація.

Відкрити статтю>>>