Актуальність дослідження зумовлена стійким зростанням кількості спорів, пов’язаних із самочинним будівництвом, яке перетворилося на системну проблему правозастосування у сфері містобудівної діяльності. Метою статті визначено комплексний аналіз нормативного регулювання, судової практики та механізмів виконання рішень про знесення самочинних об’єктів, із виявленням прогалин і суперечностей, що перешкоджають ефективному правозастосуванню. Методологічну основу становлять діалектичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий та системний методи, які у сукупності дозволили розкрити динаміку становлення правового режиму самочинного будівництва, проаналізувати підходи Верховного Суду щодо кваліфікації таких об’єктів і визначення юрисдикційної належності спорів. Основні висновки полягають у тому, що чинна дефініція самочинного будівництва, закріплена у чинному Цивільному кодексі України, не враховує сучасних тенденцій урбаністичного розвитку та практичних викликів у сфері контролю. Судова практика демонструє послідовне утвердження пріоритету судового порядку знесення як гарантії захисту прав заінтересованих осіб. Водночас відсутність ефективного механізму виконання таких рішень, невизначеність повноважень органів контролю та брак фінансових ресурсів перетворюють формально закріплені гарантії на декларативні. Автором запропоновано законодавче втручання шляхом уточнення положень статей 376 Цивільного кодексу України та 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у напрямі посилення судового контролю, деталізації процедур знесення й запровадження державних фондів для фінансування демонтажу незаконних об’єктів. Перспективи подальших досліджень убачаються у розробленні комплексного механізму взаємодії між судами, органами державного архітектурно-будівельного контролю та органами місцевого самоврядування під час прийняття та виконання рішень про знесення самочинних об’єктів, із урахуванням принципів пропорційності, правової певності та балансу приватних і публічних інтересів.
Ключові слова: самочинне будівництво; судовий контроль; містобудівна діяльність; правозастосування; знесення об’єктів; виконавче провадження; урбаністичний розвиток.






