Стаття присвячена осмисленню адміністративно-правових засад службової діяльності Уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини. Констатовано, що Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини належить до спеціалізованих уповноважених у структурі центральних органів виконавчої влади. Імплементація інституту Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини детермінована прагненням підвищити інституційно-функціональну спроможність Міністра юстиції України як адміністративного органу, відповідального за підготовку документів і представництво України в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, координацію виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України та звітування перед Комітетом міністрів Ради Європи про стан їх виконання. У контексті фахової дискусії щодо специфіки правової природи посади Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини артикульовано альтернативні судження щодо її належності до політичних посад в системі органів виконавчої влади, наявності ознак політичних та адміністративних посад, спорідненості з посадами патронатної служби. Гібридний характер посади Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини першочергово зумовлений еклектичністю легального закріплення його адміністративно-правового статусу, невиправданим використанням абстрактних теоретичних конструкцій на кшталт «посадова особа Міністерства юстиції» або «посада урядового уповноваженого» при визначенні його адміністративної правосуб’єктності.
Ключові слова: адміністративно-правовий статус, суд, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, суб’єкт, громадянин, людина, права, свободи, обов’язки, функції.






