Стаття присвячена осмисленню легальних засад проведення профілактичних щеплень в Україні з особливою акцентуацією уваги на правових імперативах щодо обов’язковості профілактичних щеплень та обґрунтованості обмеження окремих суб’єктивних прав осіб в інтересах епідемічної безпеки, а також на аналізі судової практики розгляду справ щодо організації і проведення обов’язкових профілактичних щеплень. Наголошено, що у контексті ствердження права людини на охорону здоров’я та зміцнення епідемічної безпеки забезпечено легальне закріплення засадничих правових імперативів щодо організації і проведення профілактичних щеплень (обов’язку держави забезпечити проведення вакцинації, дотримання особою вимоги щодо обов’язкового профілактичного щеплення, права людини на добровільну згоду на профілактичне щеплення, обов’язку батьків забезпечити обов’язкове профілактичне щеплення дитини за відсутності медичних протипоказань, обмеження права на освіту за відсутності в особи обов’язкового профілактичного щеплення тощо). Констатовано, що Європейським судом з прав людини та національними судами підтверджено імперативний характер профілактичних щеплень і правомірність обмеження окремих суб’єктивних прав особи за відсутності в неї обов’язкового профілактичного щеплення.
Ключові слова: права людини, правове регулювання, право на охорону здоров’я, право охорони громадського здоров’я, медичне законодавство, публічне адміністрування у сфері охорони здоров’я, епідемічна безпека, інфекційні захворювання, профілактичне щеплення (вакцинація), пандемія COVID-19, ВООЗ, зарубіжний досвід, судова практика, рішення ЄСПЛ.






