Проневич О.С. Інститут уповноваженого глави держави у вітчизняній службово-правовій традиції

Стаття присвячена осмисленню вітчизняної традиції легалізації інституту уповноваженого глави держави як особливого виду виконавчого спеціалізованого омбудсмена з особливою акцентуацією уваги на ретроспективному аналізі ґенези та еволюції службово-правового феномену уповноваженого Президента України, з’ясуванні специфіки нормативно-правового регулювання службової діяльності окремих категорій радників-уповноважених Президента України, пошуку шляхів посилення їх інституційно-функціональної спроможності. Констатовано, що уповноважений (радник-уповноважений) Президента України поєднує ознаки факультативного тимчасового допоміжного інституту кризового публічного адміністрування, консультативної/дорадчої служби, правозахисної інституції та суб’єкта державного контролю. Він покликаний здійснювати системний пошук коректних алгоритмів вирішення управлінсько-правових колізій, формулювати обґрунтовані пропозиції щодо виконання державою та/або місцевим самоврядуванням особливо соціально значущих завдань, сприяти забезпеченню легальних інтересів окремих вразливих соціальних спільнот, які потерпали від тривалого застосування дискримінаційних практик.

Ключові слова: адміністративно-правовий статус, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, громадянин, людина, суб’єкт, права, свободи, обов’язки, функції, завдання.

Відкрити статтю>>>