Стаття присвячена осмисленню доктринально-нормативного аспекту позитивних дій як легального тимчасового преференційного інструменту забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків з особливою акцентуацією уваги на аналізі доктрини позитивної дискримінації, виокремленні суттєвих ознак позитивних дій, з’ясуванні стану імплементації правового інституту позитивних дій у вітчизняне антидискримінаційне законодавство. Констатовано, що позитивні дії мають компенсаційний та заохочувальний характер, сприяють реалізації суб’єктивних прав і законних інтересів окремих осіб та/або спільнот, які потерпали від тривалого застосування дискримінаційних практик. Позитивні дії застосовуються у контексті виконання державою позитивних обов’язків щодо встановлення субстантивної рівності. Перспектива вдосконалення застосування позитивних дій полягає у формуванні цілісної правової догми позитивних дій, встановленні чітких меж застосування позитивних дій, вичерпному визначенні адміністративної правосуб’єктності уповноважених суб’єктів публічної адміністрації, розробленні каталогу критеріїв оцінюванню результатів застосування позитивних дій, розбудові інституційного механізму перманентного моніторингу застосування позитивних дій.
Ключові слова: антидискримінаційне законодавство, принцип рівності, позитивна дискримінація, позитивні дії, гендерна рівність, гендерний паритет, забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.






