Стаття присвячена осмисленню традиції формування правового забезпечення військово-релігійного співробітництва та ретроспективи становлення концептуальних і організаційних засад інституціоналізації військового капеланства, з’ясуванню специфіки артикуляції стрижневих правових дефініцій, аналізу стану легального закріплення кваліфікаційних вимог до військових капеланів та їх службово-правової правосуб’єктності, а також визначенню перспектив новелізації законодавства, що регулює відродження військового капеланства та здійснення душпастирської опіки військовослужбовців.
Ключові слова: військовий капелан, Служба військового капеланства, душпастирська опіка, військова капеланська діяльність, духовно-релігійні потреби.






