Чудик Н.О., Дуліба Є.В. Формування суддівського корпусу: окремі питання перевірки на доброчесність

Авторами висвітлено окремі проблемні аспекти проведення перевірки доброчесності кандидатів на посади суддів. Проаналізовано чинне законодавство України, що закріплює поняття «доброчесність» і зроблено висновок про те, що сьогодні поняття «доброчесність» в своїй цілісності та багатогранності, має бути оновлене, розширене та розглянуте у ширшому етичному та моральному контексті.

Виділено два етапи процедури встановлення відповідності критерію доброчесності кандидата на посаду судді: подання декларації доброчесності  та кваліфікаційне оцінювання.

Розкрито актуальні проблеми взаємодії Громадської ради доброчесності та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Акцентовано увагу на існуванні різних індикаторів невідповідності критерію доброчесності.

Зроблено висновок про важливість закріплення поняття «доброчесність» у Кодексі суддівської етики та запропоновано за основу взяти визначення, сформоване у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/219/17,  а також розробки єдиного переліку індикаторів  критерію доброчесності, що будуть використовувати як Громадська рада доброчесності, так і Вища кваліфікаційна комісія суддів України, які зможуть всебічно оцінити відповідність кандидатів високим критеріям доброчесності, об’єднуючи як інтелектуальні, так і моральні якості. Зазначено, що перелік цих індикаторів критерію доброчесності має в собі поєднувати не лише індикатори, що свідчать про відсутність порушення законодавства про корупцію, але й індикатори незалежності, чесності, неупередженості, безсторонності, непідкупності, сумлінності, професіоналізму,  наявність бездоганної поведінки у професій діяльності та особистому житті.

Ключові слова: судова влада, правосуддя, суд, суддя, добір суддів, доброчесність, авторитет судової влади, призначення на посаду судді, етичні стандарти поведінки судді.

Відкрити статтю>>>