Статтю присвячено проблематиці доплат до посадового окладу суддів, які не здійснюють правосуддя. Загальний законодавчий припис про відсутність у таких суддів права на доплати піддається критиці у зв’язку з тим, що він: залишає поза увагою змістовну відмінність доплат, нехтує онтологічною різницею причин нездійснення правосуддя, супроводжується позитивістською деталізацією з нульовою регламентаційною сутністю, суперечить правовим позиціям Конституційного Суду України.
Ключові слова: адміністративне судочинство, джерело права, незалежність суддів, правова визначеність, предмет конституційного подання, суддівська винагорода.






