Дзюба К.О., Москаленко О.І. Співпраця України з OLAF та Європейською прокуратурою: правова основа, виклики та перспективи

Стаття присвячена комплексному аналізу правових механізмів співпраці України з Європейським бюро з боротьби з шахрайством (OLAF) та Європейською прокуратурою (ЄП) у сфері захисту фінансових інтересів Європейського Союзу. Дослідження набуває особливої актуальності в контексті статусу України як країни-кандидата на вступ до ЄС та запуску програми Ukraine Facility обсягом 50 мільярдів євро, що створює безпрецедентні виклики для контролю за використанням коштів в умовах воєнного стану та значних корупційних ризиків.

Центральною науковою проблемою є фундаментальна правова асиметрія, що існує між ієрархічною моделлю захисту фінансів всередині ЄС, яка базується на наднаціональному контролі, та коопераційною моделлю взаємодії з третіми країнами, зокрема з Україною. Ця асиметрія означає, що ефективність захисту коштів ЄС на території України значною мірою залежить від інституційної спроможності та політичної волі українських правоохоронних та контролюючих органів. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні формально-догматичного, порівняльно-правового та системно-структурного методів для аналізу нормативно-правових актів ЄС та моделювання перспектив інтеграції.

У статті детально аналізується нормативна база функціонування ЄП, закладена Регламентом Ради (ЄС) 2017/1939, та розмежовуються компетенції між ЄП, що здійснює кримінальне переслідування, та OLAF, відповідальним за адміністративні розслідування. Проведено порівняльний аналіз моделей співпраці EPPO з різними третіми країнами, включаючи Норвегію та Швейцарію, що дозволяє визначити унікальність позиції України через поєднання статусу країни-кандидата, масштабу фінансової підтримки та особливих умов воєнного стану.

Проаналізовано асиметричну модель співпраці, яка реалізується через робочі угоди, укладені ЄП з Офісом Генерального прокурора та Національним антикорупційним бюро України. Виявлено системні правові прогалини у чинній моделі, включаючи відсутність прямого доступу EPPO до українських баз даних, різницю у процедурних стандартах збирання доказів та обмеженість механізмів примусового виконання рекомендацій OLAF. Особливу увагу приділено механізмам контролю в рамках Ukraine Facility, зокрема створенню спеціальних координаційних органів та служб для запобігання шахрайству.

У роботі запропоновано стратегічні напрями удосконалення співпраці на перехідному етапі, включаючи прийняття спеціального закону про співпрацю з європейськими антифродовими інституціями, створення спеціалізованого підрозділу в структурі Офісу Генерального прокурора та гармонізацію стандартів доказування з європейськими вимогами. Розглядаються перспективи трансформації співпраці після набуття членства в ЄС, що включатиме імплементацію PIF-директив, створення спеціалізованих судових інстанцій, призначення Європейських делегованих прокурорів та інтеграцію до Єдиної інформаційної системи ЄП.

Ключові слова: Європейська прокуратура, OLAF, фінансові інтереси, шахрайство, кримінальне переслідування, Ukraine Facility.

Відкрити статтю>>>