У статті аналізується інститут спадкування за заповітом в Україні (друга половина ХІV – перша половина ХVІІ ст.) у контексті еволюції цивільно-правового становища української жінки. Звертається увага на джерела права даного періоду, суспільний стан спадкодавців і спадкоємців, на розвиток принципу свободи заповіту та його обмеження.
Ключові слова: жінка, заповіт, спадкування за заповітом, цивільно-правове становище жінки, Литовський Статут, Литовсько-Руська держава, Річ Посполита






