У статті здійснено комплексний аналіз процесу конвергенції трудового законодавства України з acquis communautaire ЄС в умовах євроінтеграційного курсу держави. Підкреслено, що адаптація до стандартів ЄС є ключовим зобов’язанням за Угодою про асоціацію та передумовою побудови сучасної соціально орієнтованої економіки. Встановлено, що чинне трудове законодавство, що ґрунтується на КЗпП 1971 року, є значною мірою застарілим, фрагментарним та не відповідає вимогам європейських директив і сучасним реаліям ринку праці, зокрема у сферах регулювання нетипових форм зайнятості, захисту від дискримінації, гендерної рівності, колективних трудових відносин та безпеки і гігієни праці. На основі порівняльно-правового, системного та інших методів проаналізовано ключові акти трудового права ЄС (директиви, ДФЄС) та практику Суду ЄС і ЄСПЛ. Визначено основні напрями необхідної модернізації українського законодавства, включаючи потребу в комплексній реформі (ухвалення нового Трудового кодексу або системний перегляд КЗпП), посиленні антидискримінаційних механізмів, забезпеченні реальної гендерної рівності, розвитку ефективного соціального діалогу та колективно-договірного регулювання, а також впровадженні ризик-орієнтованого підходу до охорони праці. Розкрито критичну важливість інституційного забезпечення гармонізації: зміцнення спроможності державних органів (Мінекономіки, Держпраці), судової системи, профспілок та налагодження системи моніторингу. Зроблено висновок про необхідність збалансованого підходу до реформування, що поєднує гнучкість ринку праці та надійний соціальний захист працівників.
Ключові слова: гармонізація законодавства, трудове право, acquis communautaire, Європейський Союз, Кодекс законів про працю (КЗпП), директиви ЄС, соціальний діалог, недискримінація, гендерна рівність, інституційне забезпечення, євроінтеграція, Україна.






