Стаття присвячена проблемам пенсійного забезпечення українських трудових мігрантів, а також пенсіонерів, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Звернено увагу, що врахуючи незначну кількість укладених Україною міжнародних договорів (угод) у сфері пенсійного забезпечення та географію розселення українських трудових мігрантів, далеко не всі зможуть розраховувати на захист їхніх прав в державі перебування та зарахування періодів роботи закордоном для призначення пенсії.
Проаналізовано систему координації соціального забезпечення ЄС, яка суттєво спрощує порядок реалізації трудовими мігрантами права на соціальне забезпечення, зокрема щодо призначення та виплати пенсій. Встановлено, що законодавство ЄС надає транскордонний захист соціальних прав та захищає пенсійні права осіб, які переїжджають між країнами ЄС.
Доведено, що Україна повинна активізувати переговорні процеси щодо укладення міжнародних договорів (угод) з питань пенсійного забезпечення, особливо з країнами-членами ЄС, оскільки значна частина українців переїжджає саме до цих країн.
Запропоновано внести зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виключити положення, які визнані такими, що не відповідають Конституції України, однак й досі застосовуються уповноваженими органами Пенсійного фонду України.
Ключові слова: міграція, трудові мігранти, свобода переміщення, пенсійне забезпечення, міжнародний договір (угода) з питань пенсійного забезпечення.






