Стаття комплексно досліджує правове регулювання статусу біженця крізь призму права Європейського Союзу. Розглядається визначення поняття «біженець» у міжнародному праві відповідно до Конвенції ООН 1951 року та його ключові елементи – обґрунтовані побоювання переслідувань, знаходження поза країною походження, нездатність користуватися її захистом. Аналізуються основні положення Конвенції щодо захисту біженців, зокрема принцип non-refoulement, який забороняє примусове повернення до небезпечних країн, рівність із громадянами в реалізації низки прав і свобод, обов’язок держав співпрацювати з УВКБ ООН.
Висвітлено створення та етапи розвитку Спільної європейської системи притулку (СЄСП), що включає низку директив та регламентів для гармонізації національних систем надання притулку. Детально розглянуто Дублінську регламентацію як механізм визначення держави, відповідальної за розгляд заяв про надання міжнародного захисту, її критичні недоліки під час міграційної кризи 2015-2016 років та пропозиції реформування через запровадження обов’язкового перерозподілу біженців на основі квот.
Проаналізовано критерії надання статусу біженця згідно з Кваліфікаційною директивою 2011/95/ЄС, а також застосування механізму тимчасового захисту, який забезпечує негайну допомогу у випадках масових потоків біженців. Охарактеризовано соціально-економічні права визнаних біженців в ЄС – працевлаштування, соціальний захист, медобслуговування, освіта тощо, а також заходи з їх інтеграції на основі відповідних стратегій держав-членів. Висвітлено виклики безпрецедентних міграційних криз 2015-2016 та 2022 років для СЄСП, зокрема масовий приплив біженців з України, та необхідність подальшого вдосконалення правового регулювання з урахуванням практичного досвіду, принципів солідарності й міжнародних зобов’язань ЄС у сфері прав людини.
Окрема увага приділяється аналізу різних етапів імплементації положень міжнародного та європейського законодавства про біженців на національному рівні держав-членів ЄС. Зазначається, що незважаючи на наявність спільних правил, їх реалізація залишається неоднорідною через відмінності в адміністративних структурах, ресурсах та процедурах органів притулку різних країн, що створює виклики для забезпечення єдиних стандартів захисту прав біженців.
Ключові слова: Біженець, міжнародний захист, Європейський Союз, Спільна європейська система притулку.






