Мірзоєва К.Р. Еволюція Спільної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу після 1993 року

З початку інтеграційного процесу Європейські Співтовариства зосередили свою увагу не лише на розбудові економічних зв’язків між державами-членами, але й між останніми та зовнішнім світом як засобом досягнення довіри та визнання. Однак, досягнення в сфері економічної інтеграції тривалий час не супроводжувалися політичними досягненнями у відносинах об’єднаної Європи та рештою світу. Хоча ЄС неодноразово виступав донором міжнародної допомоги у сфері розвитку та гуманітарної допомоги, його грошові внески не доповнювалися політичними діями у формі заходів з підтримання миру або просування прав людини та демократичних принципів, що було обумовлено тим, що об’єднана Європа не мала комплексної та цілісної зовнішньої політики. Таким чином прагнення Євросоюзу закріпити за собою статус однієї з провідних сил на міжнародній арені обумовило потребу в доповненні свого економічного впливу на міжнародні події та процеси ефективним потенціалом власної зовнішньої і безпекової політики.

Гальмування із запровадженням й наступним посиленням Спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС пояснюється тим, що її реалізація  більше аніж інші політики зачіпає саму сутність суверенітету держав-членів. Однак, геополітичні зміни, пов’язані із прагненням автократичних держав кинути виклик міжнародному порядку, заснованому на правилах, та його багатостороннім інститутам, а також військово-політичним альянсам демократичних держав, демонструють об’єктивну потребу у автономізації та підвищенні ефективності Спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС.

Стаття присвячена дослідженню передумов становлення й розвитку  правових основ Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС; визначенню того, чи має Союз необхідні інструменти (дієздатна інституційна структура, ефективний процес прийняття рішень, можливості та співпраця з основними міжнародними суб’єктами поза межами ЄС) щоб стати одним з ключових гравців на міжнародній арені; оцінці ефективності. Реалізація поставленої мети обумовила використання аналітичного підходу для вивчення рівня узгодженості та вимірів співпраці у зовнішній та безпековій політиці ЄС насамперед в умовах розбіжності інтересів держав-членів ЄС, які виникли через російську агресію проти України та формування нових підходів Сполучених Штатів Америки до питання забезпечення євроатлантичної солідарності за часів президентства Д. Трампа.

Ключові слова: європейська інтеграція, Спільна зовнішня і безпекова політика ЄС, суверенітет, право ЄС, держави-члени.

Відкрити статтю>>>