Українська
English
РусскийСтаттю присвячено комплексному дослідженню проблем імплементації Україною політичного Копенгагенського критерію в контексті євроінтеграційних процесів, що набули особливої актуальності після надання Україні статусу країни-кандидата у червні 2022 року. Дослідження аналізує унікальну ситуацію, коли країна-кандидат намагається виконувати вимоги Європейського Союзу в умовах повномасштабної збройної агресії, що не має прецедентів у практиці розширення ЄС. Основну увагу приділено систематизації викликів, які постають перед демократичними інститутами в умовах воєнного стану, та розробці адаптивних підходів до оцінки відповідності європейським стандартам. Методологічну основу становить комплексний підхід, що поєднує системний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, інституційний та історико-правовий методи аналізу.
Дослідження охоплює теоретичні засади політичного критерію, який вимагає не лише формально-юридичних змін, а й фактичної, дієвої стабільності інститутів, що гарантують демократію, верховенство права та захист прав людини. Аналізується сучасний стан судової реформи та антикорупційної архітектури (НАБУ, САП, ВАКС), яка демонструє інституційну стійкість навіть в умовах війни. Детально розглянуто проблему захисту прав національних меншин, зокрема імплементацію нового закону , та її чутливість у контексті національної безпеки і зовнішньополітичного тиску. Розглянуто нові виклики, пов’язані з адаптацією законодавства до посилених вимог ЄС у сфері протидії відмиванню коштів.
Обґрунтовано, що війна створила дихотомію: з одного боку, вона консолідувала суспільство навколо європейського вибору, а з іншого — створила об’єктивні перешкоди через переорієнтацію ресурсів, тимчасові обмеження прав та виклики для демократичних процедур, як-от неможливість проведення виборів та дискусії навколо медіаплюралізму. Особливу увагу приділено аналізу стратегічних напрямів подальших трансформацій на основі дорожніх карт, представлених у лютому 2025 року. Наголошується на фундаментальній напрузі між довгостроковими реформами та нагальними оборонними потребами. Сформульовано висновок, що успіх України залежить від збалансованого підходу між вимогами національної безпеки та дотриманням демократичних стандартів, де ключову роль відіграє синергія зусиль держави, стійкого громадянського суспільства та міжнародних партнерів.
Ключові слова: європейська інтеграція, політичний критерій ЄС, верховенство права, демократичні реформи, судова реформа, боротьба з корупцією, воєнний стан, права національних меншин.
