У статті досліджено еволюцію поняття «метод адміністративного права» – від радянського ототожнення його з владно-імперативним приписом до сучасного розуміння як системи способів правового впливу. Розкрито співвідношення методу, прийомів та засобів адміністративного права й наголошено на важливості їх чіткого розмежування. Проаналізовано зарубіжний досвід країн ЄС (Німеччини, Франції, Польщі), де поєднання імперативних і диспозитивних методів інституційно закріплюється в адміністративно-правовому регулюванні. Аналіз досвіду зазначених держав ЄС підтвердив, що сучасна концепція методу адміністративного права має будуватися на збалансованому поєднанні імперативного і диспозитивного регулювання, яке забезпечує як захист публічного інтересу, так і належні гарантії приватних осіб.
Доведено, що використання європейських практик сприятиме підвищенню ефективності українського адміністративного права та наближенню його до стандартів належного адміністрування.
Ключові слова: метод адміністративного права; імперативний метод; диспозитивний метод; прийоми та засоби адміністративного права; механізм адміністративно-правового регулювання; належне адміністрування; досвід ЄС.






