Українська
English
РусскийСтаття присвячена осмисленню субсидіарності як принципу публічного управління з особливою акцентуацією уваги на аналізі детермінант субсидіарності як релігійно-філософського концепту, з’ясуванні сучасних доктринальних підходів до тлумачення субсидіарності, осмисленні сутності правового принципу субсидіарності, виявленні специфіки застосування принципу субсидіарності при регулюванні правовідносин у форматі «держава – територіальна громада». Констатовано, що субсидіарність є легальним засобом гармонізації публічно-владної діяльності суб’єктів владних повноважень різного рівня. Принцип субсидіарності ґрунтується на презумпції компетенції органів місцевого самоврядування вирішувати екзистенційні питання місцевого значення та надавати замовникам якісні публічні послуги, а також можливості легального втручання органів державної влади в справи територіальних громад у разі інституційної неспроможності органів місцевого самоврядування виконувати передбачені законом завдання. Наголошено, що позитивний потенціал принципу субсидіарності може бути реалізований лише за умови розвиненості системи місцевого самоврядування, завершеності реформи децентралізації влади, забезпечення інституційної, фінансової та кадрової спроможності органів місцевого самоврядування.
Ключові слова: принцип субсидіарності, децентралізація, публічне управління, публічна служба, державний службовець, місцеве самоврядування, система органів публічного управління, Європейський Союз.
