Українська
English
РусскийСтаття присвячена дослідженню сутності принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, а також окремим аспектам реалізації відповідного принципу у цивільному судочинстві України.
У статті розглянуті доктринальні положення щодо розуміння сутності та змісту категорії «найкращі інтереси дитини», а також підходи щодо тлумачення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, передбаченого ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини 1989 р, та реалізації його складових, визначених у актах м’якого права, як запоруки ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів дитини. Із системного аналізу сімейного законодавства та іншого галузевого законодавства України, у норми якого втілений принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, констатована відсутність законодавчої дефініції категорії «найкращі інтереси дитини» та визначення її змісту, що обумовило необхідність виокремлення критеріїв, які підлягають урахуванню при визначенні та оцінці найкращих інтересів дитини. У цьому контексті у статті проаналізовано висновки Верховного Суду щодо розуміння відповідної категорії та базових елементів, що впливають на визначення та оцінку найкращих інтересів дитини.
Обґрунтовано, що у аспекті реалізації досліджуваного принципу у цивільному судочинстві, під час розгляду і вирішення справ, які виникають із сімейних правовідносин і пов’язані із захистом прав та інтересів дитини, варто ураховувати такі критерії: першочергове (переважне) застосування норми (норм) права, якою (якими) визначаються права та інтереси дитини (визначеної групи дітей, невизначеної групи дітей), тобто превалювання інтересів дитини над інтересами інших осіб; у разі існування множинності нормативних положень – застосування такого положення, що слугуватиме найбільш ефективному забезпеченню інтересів дитини; при ухваленні судом рішення у справах щодо захисту прав та інтересів дитини (дітей) – оцінка судом критеріїв впливу ухваленого рішення на дитину (дітей) з подальшим обґрунтуванням у рішенні яким чином було враховано процедурне правило щодо забезпечення найкращих інтересів дитини, зокрема які критерії забезпечення найкращих інтересів дитини лежать в основі рішення, яке значення ухвалене рішення має для забезпечення інтересів дитини та яке значення надане інтересам дитини у порівнянні з іншими міркуваннями, що стосуються приватної чи суспільної сфери, прав та інтересів інших осіб тощо.
Окрема увага приділена огляду практики Європейського суду з прав людини, що підлягає застосуванню національними судами під час здійснення правосуддя у справах щодо захисту прав та інтересів дитини.
За результатами проведеного дослідження вироблено висновки.
Ключові слова: основні засади (принципи) цивільного судочинства, практика Європейського суду з прав людини, інтереси дитини, захист прав та інтересів дитини, правовий статус дитини, права та обов’язки батьків та дітей, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
