Карелін В.В., Пшеничний О.В., Соболєв Д.С. Договори між спадкоємцями щодо розподілу спадщини: правове регулювання та форма

У статті проаналізовано цивільно-правову природу договорів між спадкоємцями щодо розподілу спадщини та виявлено прогалини їх нормативного врегулювання. Показано, що ці договори є інструментом приватної автономії співспадкоємців, який дозволяє гнучко впорядковувати перехід активів, проте чинне регулювання залишається фрагментарним і нерівномірним у застосуванні. На тлі розширення складу спадщини (від традиційних речей до корпоративних прав і цифрових активів), а також зростання кількості спадкових справ, дефіцит чітких правил щодо істотних умов, форми правочинів, порядку державної реєстрації та ролі нотаріуса підвищує транзакційні та процесуальні ризики. Судова практика демонструє різні підходи до кваліфікації таких правочинів, що знижує передбачуваність результатів спорів і ускладнює планування спадкового розпорядження. Окремою проблемою є відсутність законодавчо окреслених меж “підтягування” спадкоємців наступних черг і належних запобіжників для осіб з обов’язковою часткою, що створює поле для зловживань і подальших оскаржень.

На підставі положень Цивільного кодексу України окреслено предмет і зміст трьох базових конструкцій: договору про зміну черговості одержання права на спадкування, договору про зміну розміру часток у спадщині та договору про поділ спадкового майна, а також можливість укладення змішаних договорів. Систематизовано істотні, звичайні й випадкові умови таких договорів; наведено рекомендований перелік відомостей для нотаріального посвідчення та алгоритм подальшої реєстрації прав. Обґрунтовано диференційовані вимоги до форми правочинів: від простої письмової для рухомого майна – до обов’язкового нотаріального посвідчення і державної реєстрації прав щодо нерухомості та іншого реєстрового майна. Запропоновано законодавчо конкретизувати межі “підтягування” спадкоємців, вбудувати гарантії захисту прав осіб з обов’язковою часткою та закріпити типові умови договорів і чек-листи для нотаріальної практики. Очікуваний практичний результат – підвищення правової визначеності, зменшення кількості спорів і наближення до європейських стандартів, а стратегічний – цифровізація нотаріальних процедур, сумісність реєстрів і уніфікація підходів у транскордонних спадкових кейсах.

Ключові слова: спадкування, договори між спадкоємцями, зміна черговості, зміна часток у спадщині, поділ спадкового майна, істотні, звичайні та випадкові умови, нотаріальне посвідчення, державна реєстрація.

Відкрити статтю>>>