Статтю присвячено дослідженню особливостей принципу добросовісності на стадії укладення цивільно-правового договору в скандинавських країнах. У роботі проаналізовано підходи Швеції, Норвегії, Данії, Ісландія та Фінляндії до визначення меж свободи ведення переговорів і підстав відповідальності за її зловживання. Встановлено, що укладення договору у скандинавській традиції розглядається як динамічний процес, у межах якого формуються обґрунтовані очікування сторін, що підлягають правовому захисту.
Встановлено, що принцип добросовісності на етапі переговорів реалізується передусім через доктрину culpa in contrahendo та концепцію обов’язку лояльності (lojalitetsplikt), які виконують функцію захисту обґрунтованих очікувань і довіри сторін у процесі формування договірних зв’язків. Нормативною основою для застосування принципу добросовісності виступають генеральні клаузули, закріплені у статтях 33 та 36 національних законів про договори, які надають судам широкі дискреційні повноваження щодо коригування договірних наслідків з урахуванням обставин укладення договору.
Обов’язок лояльності на переддоговірній стадії конкретизується через низку функціональних елементів: обов’язок розкриття істотної інформації, заборону оманливої поведінки, вимогу добросовісного ведення переговорів та обов’язок конфіденційності.
Виникнення переддоговірної відповідальності пов’язується з досягненням переговорами такої стадії, на якій у сторін формуються обґрунтовані очікування щодо укладення договору. Оцінка цієї стадії здійснюється з урахуванням інтенсивності, конкретності та тривалості переговорного процесу. Переддоговірна відповідальність має винятковий характер і застосовується не за сам факт припинення переговорів, а за зловживання свободою їх ведення, що порушує легітимну довіру контрагента. При цьому обов’язковими є наявність вини, обґрунтованої довіри та причинного зв’язку між порушенням і збитками. Обсяг відшкодування за загальним правилом обмежується негативним інтересом, що відображає прагнення скандинавських правових систем зберегти баланс між захистом довіри та забезпеченням автономії волі сторін.
Зроблено загальний висновок, що скандинавський підхід демонструє модель гнучкого та контекстуального застосування принципу добросовісності, в якій переддоговірна відповідальність інтегрується у ширшу систему нормативних вимог до поведінки сторін і слугує інструментом підтримання справедливості та стабільності договірного обігу.
Ключові слова: принцип добросовісності, принцип лояльності, culpa in contrahendo, договір, договірне право, укладення договору, відповідальність, переддоговірна відповідальність.






