Українська
English
РусскийСтаттю присвячено комплексному аналізу теоретико-правових засад охорони землі як особливого об’єкта правового регулювання та ключового природного ресурсу держави. Розкрито багатовимірний характер земельних відносин, що зумовлює необхідність міжгалузевого підходу до формування механізмів правової охорони землі. Обґрунтовано, що земля одночасно виступає територіальною основою суверенітету, об’єктом права власності Українського народу, природним ресурсом і засобом виробництва, що визначає її особливий правовий режим. Проаналізовано конституційні засади регулювання земельних відносин, зокрема положення статей 13 і 14 Конституції України, які закріплюють статус землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави. Досліджено співвідношення норм земельного, екологічного, адміністративного та цивільного законодавства у сфері забезпечення раціонального використання та збереження земельних ресурсів. Акцентовано увагу на ролі публічного адміністрування у формуванні ефективної системи контролю, нагляду та відповідальності за порушення вимог земельного законодавства.
У статті окреслено сучасні виклики, пов’язані з деградацією ґрунтів, нераціональним використанням земель і конфліктами інтересів у сфері землекористування. Підкреслено значення принципів сталого розвитку та збалансованості приватних і публічних інтересів як методологічної основи правової охорони земель. Обґрунтовано доцільність застосування комплексного територіально-просторового планування як інструменту запобігання земельним конфліктам і забезпечення екологічної безпеки.
Зроблено висновок, що ефективна охорона землі можлива лише за умов системності правового регулювання, належної координації діяльності органів публічної влади та впровадження дієвих правових механізмів раціонального землекористування, спрямованих на збереження земельного фонду України для нинішніх і майбутніх поколінь
Ключові слова: охорона землі, земельні відносини, земельні ресурси, раціональне землекористування, екологічна безпека, публічне адміністрування, конституційні засади регулювання.
