У статті досліджено розвиток інституту цивільної конфіскації в Україні як одного з ключових механізмів антикорупційної політики та інструменту повернення незаконно набутого майна.
Проаналізовано міжнародні стандарти, що лягли в основу впровадження цього інституту, зокрема рекомендації FATF.
Розкрито сутність цивільної конфіскації як окремого правового інструменту, що діє поза межами кримінального провадження, а також вказано на його історичне походження та еволюцію в законодавстві окремих держав, зокрема США та Великої Британії.
Окреслено основні виклики, з якими стикається застосування цивільної конфіскації в Україні: правова невизначеність, складність доведення незаконного походження активів, супротив з боку відповідачів та недосконалість судової практики.
Окрему увагу приділено проблемам, що виникають під час розгляду справ у Вищому антикорупційному суді та надано практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства, підвищення ефективності правозастосовної діяльності та зміцнення інституційної спроможності органів, задіяних у процесі конфіскації.
В статті автори звернули увагу, що подальший розвиток інституту цивільної конфіскації є необхідним кроком для забезпечення верховенства права, інтеграції України до правового простору ЄС та зміцнення її спроможності у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.
Ключові слова: цивільна конфіскація, антикорупційна політика, необґрунтовані активи, Вищий антикорупційний суд, судова практика, міжнародні рекомендації, повернення активів.






