У статті проведено правовий аналіз колізійного регулювання деліктних зобов’язань в Україні та порівняння їх із підходами, що застосовуються в зарубіжних країнах. Зроблено висновок, що деліктні зобов’язання у міжнародному приватному праві є самостійним видом позадоговірних правовідносин, що виникають унаслідок заподіяння шкоди та характеризуються наявністю іноземного елемента, який зумовлює необхідність застосування колізійно-правового методу регулювання. Ключову роль у регулюванні деліктних зобов’язань відіграють колізійні прив’язки, серед яких традиційно домінує принцип lex loci delicti commissi, однак сучасна правова доктрина дедалі більше орієнтується на застосування lex loci damni, що дозволяє краще враховувати інтереси потерпілої сторони.
Українське законодавство, зокрема Закон України «Про міжнародне приватне право», загалом базується на класичних підходах до визначення застосовного права, поєднуючи їх із окремими елементами гнучкості, такими як врахування більш тісного зв’язку правовідносин та обмежена автономія волі сторін. Європейський підхід, закріплений у Регламенті (ЄС) № 864/2007 (Рим II), характеризується високим рівнем уніфікації, системністю та гнучкістю, що проявляється у пріоритеті lex loci damni, наявності спеціальних колізійних норм для окремих видів деліктів та можливості відступу від загального правила.
Порівняльний аналіз засвідчує, що українська модель колізійного регулювання має більш формалізований характер, тоді як зарубіжні правові системи, особливо в межах ЄС, орієнтуються на функціональний підхід і забезпечення балансу між правовою визначеністю та справедливістю. Практика застосування колізійних норм у сфері деліктних зобов’язань супроводжується низкою проблем, зокрема визначенням місця настання шкоди у транскордонних правопорушеннях (особливо в цифровому середовищі), а також складністю застосування імперативних норм і застереження про публічний порядок.
Практика застосування колізійних норм у сфері деліктних зобов’язань супроводжується низкою проблем, зокрема визначенням місця настання шкоди у транскордонних правопорушеннях (особливо в цифровому середовищі), а також складністю застосування імперативних норм і застереження про публічний порядок.
Ключові слова: міжнародне приватне право, колізійне регулювання, деліктні зобов’язання, lex loci delicti commissi, lex loci damni, шкода, Регламент Рим II, право Європейського Союзу.






