Владимиров В.В. Місце корпоративного права в українській системі права

У сучасних умовах становлення національної правової системи питання галузевої належності корпоративного права набуває особливої актуальності, адже різноманітність доктринальних підходів, відображених у науковій літературі та практиці Верховного Суду, свідчить про потребу чіткого методологічного обґрунтування його місця серед інших галузей права. Метою пропонованого дослідження є синтез і систематизація основних теоретичних позицій щодо корпоративного права, виявлення типологічних критеріїв та принципів відмежування корпоративних правовідносин, а також узагальнення практики застосування процесуальних норм у справах корпоративної юрисдикції. Методологічний апарат дослідження ґрунтується на синтезі порівняльно-правового методу для зіставлення та критичного осмислення доктринальних концепцій і ключових норм Цивільного кодексу України, Господарського та Цивільного процесуального кодексів, а також на праксеологічному підході, що передбачає системний аналіз практики Великої Палати та касаційних складів Верховного Суду у корпоративних спорах з метою виявлення закономірностей і протиріч при визначенні судової юрисдикції у спорах, що випливають з корпоративних прав. Основні висновки дослідження підтверджують, що серед наукових концепцій ключова полеміка розгортається довкола розгляду корпоративного права як підгалузі цивільного або господарського права або ж як самостійного міжгалузевого права. Теорія «комплексного правовідношення» акцентує на неоднозначності правової природи корпоративних відносин, які поєднують елементи приватного та публічного права, що виявляється у внутрішніх та зовнішніх корпоративних правовідносинах. Цивілістичний підхід підкреслює зобов’язально-договірну основу участі в корпоративних відносинах, тоді як господарсько-правова школа обґрунтовує інтеграцію корпоративного регулювання в систему господарського права, виходячи з функціональних потреб управління та здійснення господарської діяльності. Аналіз судової практики демонструє, що юрисдикція спорів вирізняється за критеріями характеру правовідносин, статусу сторін та предмету спору, проте приклади розбіжностей у підходах Великої Палати та Касаційного господарського суду вказують на невизначеність у питаннях підсудності. Перспективи подальших досліджень пов’язані із розробкою уніфікованої методики класифікації корпоративних правовідносин з урахуванням їх структурної гетерогенності та практичних викликів судового розгляду, а також удосконаленням законодавчої бази з метою забезпечення послідовності застосування правових висновків та усунення суперечностей у нормотворчому та судовому процесах.

Ключові слова: корпоративні права, міжгалузеві правовідносини, практика Верховного Суду, нормативно-правове регулювання, наукова доктрина.

Відкрити статтю>>>