Українська
English
РусскийУ статті здійснено комплексне дослідження етичних меж та обмежень діяльності адвоката у цивільному судочинстві в умовах цифровізації суспільства та активного використання соціальних мереж. Проаналізовано процесуальний статус адвоката як представника у цивільному процесі, співвідношення його процесуальних прав і професійних обов’язків, а також роль норм адвокатської етики у забезпеченні принципів змагальності, рівності сторін та неупередженості суду. Обґрунтовано, що розширення комунікаційних можливостей адвоката через цифрові платформи супроводжується виникненням нових етичних і процесуальних ризиків, пов’язаних із публічністю правової діяльності.
Особливу увагу приділено питанням дотримання адвокатської таємниці, конфіденційності інформації, меж допустимої публічної критики суду та інших учасників процесу, а також співвідношенню свободи вираження поглядів адвоката з його професійними обов’язками. Досліджено вплив онлайн-активності адвоката на забезпечення балансу процесуальних інтересів сторін та принципу неупередженості суду. Проаналізовано дисциплінарну практику та судові підходи до оцінки поведінки адвокатів у цифровому інформаційному середовищі, що дозволило визначити тенденції формування стандартів професійної поведінки.
У статті враховано сучасні наукові підходи до дослідження професійної діяльності адвоката, зокрема щодо використання медіативних технік як інструменту ефективної комунікації, етичних дилем у взаємовідносинах адвоката із судом та особливостей дисциплінарної відповідальності за порушення правил адвокатської етики, у тому числі в умовах цифрового середовища. Доведено, що цифровізація професійної діяльності адвоката зумовлює необхідність переосмислення традиційних етичних стандартів та формування нових підходів до їх застосування.
Сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання, зокрема деталізації положень Правил адвокатської етики щодо використання соціальних мереж, узгодження їх із цивільним процесуальним законодавством, а також формування єдиної правозастосовної практики. Обґрунтовано доцільність розвитку концепції цифрової етики адвокатської діяльності та впровадження відповідних освітніх і методичних підходів.
Зроблено висновок, що етичні межі діяльності адвоката у соціальних мережах повинні визначатися через поєднання норм процесуального права та професійної етики, що забезпечує баланс між свободою самовираження адвоката та вимогами справедливого судочинства.
Ключові слова: адвокат, цивільне судочинство, адвокатська етика, соціальні мережі, адвокатська таємниця, дисциплінарна відповідальність, цифрова етика, професійна діяльність адвоката, медіативні техніки, процесуальні ризики.
