Стаття присвячена дослідженню проблеми утвердження і забезпечення прав людини Українською державою. Автором проаналізовано нинішній стан розвитку вітчизняного вчення про права людини та основні свободи. Констатовано те, що вітчизняне вчення про права людини фактично є адаптованим до вимог сучасності радянським вченням про права людини, яке розглядає права людини і основні свободи похідними від волі держави. Автор обґрунтовує ідею щодо необхідності розроблення нового вітчизняного вчення про права та основні свободи, яке було б орієнтоване на європейську юридичну доктрину та практику.
Ключові слова: права людини, основні свободи, держава, вчення про права людини, людиноцентризм.