У статті розглянуто застосування інституту висновків amicus curia з точки зору їхнього впливу на формування всебічності та неупередженості рішень у сфері національного конституційного контролю. Роль висновків «друзів суду» розкривається у компаративному аспекті, беручи до уваги досвід різних моделей. Так, проаналізовано американську (дифузну) модель конституційного контролю, квазі-конституційну модель контролю на прикладі Європейського Союзу та міжнародний досвід використання думок «друзів суду» через призму актів Венеціанської комісії.
Ключові слова: Венеціанська комісія, дифузна модель конституційного контролю, концентрована модель конституційного контролю, висновки «друзів суду», неупередженість судових рішень, всебічність судових рішень.