Бесага І.В. Поведінковий патерн та системність у структурі правової природи домашнього насильства

Актуальність дослідження зумовлена зростанням значення проблеми домашнього насильства у сучасному правозастосуванні та необхідністю забезпечення ефективного захисту прав і свобод людини у приватній сфері. Особливістю цього явища є те, що воно відбувається у межах близьких або сімейних відносин і часто проявляється не як ізольований акт протиправної поведінки, а як тривала модель взаємопов’язаних дій, спрямованих на встановлення контролю, домінування або психологічного тиску на постраждалу особу. Така специфіка ускладнює правову кваліфікацію відповідних діянь та їх доказування у судових провадженнях. Метою статті обрано з’ясування правової природи домашнього насильства як поведінкового правового феномену на основі аналізу судової практики Верховного Суду та судів апеляційних інстанцій, а також виокремлення ключових ознак цього явища, зокрема поведінкового патерну та системності насильницької поведінки, визначення критеріїв відмежування домашнього насильства від сімейного конфлікту та дослідження особливостей доказування відповідних правопорушень. Методологічну основу дослідження становлять системний, формально-юридичний та порівняльно-правовий методи, а також метод аналізу. Їх застосування дозволило дослідити правові позиції Верховного Суду та судів апеляційних інстанцій щодо розуміння структури домашнього насильства та критеріїв його кваліфікації. У результаті дослідження встановлено, що домашнє насильство у правозастосовній практиці судів 2024-2025 років розглядається як кумулятивний поведінковий феномен, що характеризується наявністю повторюваного поведінкового патерну, системністю насильницьких дій та їх спрямованістю на встановлення контролю над потерпілою особою. Обґрунтовано, що повторюваність є типовою, але не обов’язковою ознакою домашнього насильства, оскільки навіть одноразовий акт поведінки може утворювати склад відповідного правопорушення, якщо він за своїм змістом спрямований на заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров’ю потерпілої особи та створює атмосферу страху чи психологічного тиску. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленням аналізу стандартів доказування у справах про домашнє насильство, уточненням критеріїв відмежування насильницької поведінки від побутового конфлікту, а також удосконаленням правозастосовних підходів до оцінки психологічного насильства як найбільш латентної форми цього правопорушення.

Ключові слова: домашнє насильство; правова кваліфікація; адміністративне правопорушення; поведінковий патерн; системність насильницької поведінки; відмежування сімейного конфлікту; судова практика; доказування у справах про насильство.

Відкрити статтю>>>