Кузнецов В.В. Свобода слова і охорона авторитету органів державної влади: проблеми та перспективи змін до ст. 346 КК України

Стаття присвячена комплексному дослідженню проблеми встановлення балансу між кримінально-правовим захистом державних та громадських діячів та фундаментальним правом на свободу слова в умовах збройної агресії росії проти України. Автор акцентує увагу на тому, що сучасна соціально-політична ситуація, радикалізація суспільства та значний обсяг нелегальної зброї трансформують вербальні погрози в реальні ризики для національної безпеки, що підтверджується випадками насильства щодо представників влади. На основі аналізу законопроекту № 14372 від 12 січня 2026 р. досліджено запропоновані зміни до ст. 346 Кримінального кодексу України, що спрямовані на криміналізацію публічних закликів до насильства та публічного підбурювання щодо представників влади. У межах порівняльно-правового аналізу розглянуто кримінальне законодавство Республіки Польща (статті 224, 226), Федеративної Республіки Німеччини (§ 188) та Французької Республіки (статті 433-3, 433-5), де передбачено підвищений захист репутації та безпеки осіб, наділених публічним мандатом. Особливу увагу приділено практиці Європейського суду з прав людини, зокрема справам «Castells v. Spain», «Zana v. Turkey» та «Incal v. Turkey», що дозволяють окреслити межі допустимої критики представників влади. Обґрунтовано, що свобода слова не є абсолютною і може бути обмежена в інтересах громадського порядку, проте такі обмеження мають бути пропорційними та встановленими законодавством. Науково обґрунтовано критерії відмежування легітимного політичного протесту від кримінально караних діянь. Доведено, що правомірна критика не повинна містити закликів до насильства, має бути спрямована на вираження думки, а не залякування, та сприйматися як риторика, а не план дій. Натомість ознаками недопустимих висловлювань є визначеність умислу, адресність погрози та реальна спрямованість на насильство. Зроблено висновок про необхідність удосконалення законопроекту № 14372 шляхом чіткого визначення дефініцій «публічний заклик» та «публічне підбурювання»; вилучення оціночних понять; приведення санкцій відповідних норм (ст. 346 КК України) у відповідність до принципу пропорційності. Підкреслено, що ефективність нових кримінально-правових норм залежатиме від здатності судових та правоохоронних органів розмежовувати політичну критику та реальні загрози національній безпеці держави.

Ключові слова: громадські та державні діячі, громадський порядок,  кримінально-правовий захист, кримінальне правопорушення, національна безпека, публічні заклики, підбурювання до насильства, представник влади, принцип пропорційності, принцип необхідності, санкція, свобода слова.

Відкрити статтю>>>