Єрмолаєва Т.В., Дзюба К.О. Екоцид: юридична природа та особливості кримінально-правової кваліфікації

У статті здійснено комплексний аналіз кримінально-правової характеристики екоциду як злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Розглянуто ґенезу становлення поняття екоциду в контексті еволюції права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Проаналізовано чинну редакцію статті 441 Кримінального кодексу України, виявлено її недоліки, зокрема проблему розпливчатості положень диспозиції та наявності оціночних понять.

Авторами обґрунтовано необхідність розширення предмету злочину екоциду шляхом включення до нього ґрунтів та надр, з огляду на їх стратегічне значення для екологічної безпеки. Детально досліджено елементи складу злочину: об’єкт, об’єктивну сторону (з акцентом на бланкетність норм та поняття «екологічна катастрофа»), суб’єкт та суб’єктивну сторону.

Окрему увагу приділено розробці правил кримінально-правової кваліфікації екоциду та проблемам його розмежування із суміжними складами кримінальних правопорушень (воєнними злочинами та злочинами проти довкілля).

Дослідження проведено з урахуванням сучасних тенденцій у правовому полі Європейського Союзу та положень Римського статуту Міжнародного кримінального суду, що є особливо актуальним у світлі євроінтеграційних процесів України.

Ключові слова: екоцид, екологічна безпека, кримінально-правова кваліфікація, екологічна катастрофа, склад кримінального правопорушення.

Відкрити статтю>>>