У статті досліджено комплекс питань, пов’язаних із забезпеченням прав дитини у кримінальних провадженнях щодо домашнього насильства, з урахуванням сучасних нормативних змін та правозастосовної практики. Особливу увагу приділено аналізу постанови Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 453/225/19, яка сформулювала розширене й оціночне тлумачення поняття «кримінальне правопорушення, пов’язане з домашнім насильством». У роботі підкреслено, що такий підхід дозволяє охопити широкий спектр діянь, які завдають шкоди дитині у сімейно-побутовому середовищі, проте водночас вимагає від правоохоронних органів правильної кваліфікації та належного обґрунтування обвинувачення.
На основі статистичних даних Офісу Генерального прокурора України проаналізовано динаміку та вікову структуру постраждалих дітей, а також розподіл кримінальних правопорушень, які становлять найбільшу небезпеку. Встановлено, що значну частку складають не лише злочини, пов’язані з фізичним насильством, але й сексуалізовані форми посягань, моральне насильство та ситуації, коли дитина є лише свідком насильства. Підкреслено наявність системної колізії між концепцією «дитина-свідок – потерпілий» у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та чинними положеннями КПК України, які не надають такій дитині процесуального статусу потерпілої особи.
У статті узагальнено та критично оцінено позиції сучасних науковців, законодавчі ініціативи та напрацьовані практикою пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства. Обґрунтовано необхідність внесення змін до статті 55 КПК України, запровадження обов’язкових психологічних експертиз, удосконалення алгоритмів виявлення дітей-свідків насильства та підвищення фахової підготовки працівників правоохоронних органів. Зроблено висновок, що системне посилення гарантій прав дитини вимагає комплексного підходу, який поєднує законодавчі зміни, розвиток практики застосування міжнародних стандартів та підвищення ефективності діяльності суб’єктів, відповідальних за захист дітей.
Ключові слова: права дитина, домашнє насильство, кримінальне провадження, потерпілий, діти-свідки, правоохоронні органи, захист прав дитини, Стамбульська конвенція.






