Українська
English
РусскийСтаття присвячена комплексному порівняльно-правовому дослідженню інституту імунітету комбатанта в різних національних правових системах. Осмисляється історико-правове підґрунтя доктрини combatant immunity від нюрнберзьких процесів до сучасної практики міжнародних судів. Детально розглядаються апробовані національні моделі правового регулювання, а саме: американська доктрина кваліфікованого імунітету та правило Рендуліча; британська система з Overseas Operations Act 2021; французька концепція “fait justificatif”; німецька модель “Innere Führung” та інститут військового омбудсмена; ізраїльська доктрина “purity of arms”; канадська практика паралельної юрисдикції.
Особлива увага сфокусована на стандартах НАТО щодо Rules of Engagement та їх еволюції від документів 1950-х років до сучасних процедур After Action Review. Виокремлено основні моделі правового регулювання бойового імунітету: англо-американську (акцент на процедурних гарантіях), континентально-європейську (інтеграція цивільного контролю) та змішану (поєднання військової ефективності з демократичними цінностями). За результатами дослідження було класифіковано зарубіжні моделі бойового імунітету та виокремлено їх основні ознаки, артикульовано пропозиції щодо поглибленої імплементації цього правового інституту у вітчизняне законодавство.
Ключові слова: імунітет комбатанта (combatant immunity), Rules of Engagement, кваліфікований імунітет, правило Рендуліча, Innere Führung, purity of arms, військова юстиція, НАТО, After Action Review, міжнародне гуманітарне право, порівняльно-правовий аналіз, екстериторіальна юрисдикція, Європейський суд з прав людини, військова необхідність, цивільний контроль, fait justificatif, командна відповідальність, операційні стресові травми, паралельна юрисдикція, військовий омбудсмен.
