У статті досліджено систему суб’єктів управління персоналом у сфері публічної служби України в контексті сучасних трансформацій публічного адміністрування. Обґрунтовано, що управління персоналом у публічній службі є комплексною функціонально-інституційною діяльністю, спрямованою на формування, розвиток та ефективне використання кадрового потенціалу держави. Акцентовано увагу на тому, що ефективність публічного управління безпосередньо залежить від якості організації праці державних службовців, рівня їх професійної компетентності та здатності реалізовувати державну політику.
Розкрито зміст ключових принципів організації публічної служби, серед яких професіоналізм, доброчесність, політична неупередженість, меритократія та орієнтація на результат. Визначено значення компетентнісного підходу, стратегічного управління персоналом, цифровізації кадрових процесів та розвитку технологій у підвищенні ефективності управління людськими ресурсами.
У статті систематизовано основних суб’єктів управління персоналом у публічній службі України, зокрема Кабінет Міністрів України, Національне агентство України з питань державної служби, Комісію з питань вищого корпусу державної служби, керівників державної служби та служби управління персоналом. Висвітлено їх функціональну роль у формуванні та реалізації кадрової політики, забезпеченні професійного розвитку персоналу, прозорості процедур добору та оцінювання кадрів.
Окрему увагу приділено розширеному колу суб’єктів, які впливають на систему управління персоналом у публічній сфері, зокрема органам місцевого самоврядування, закладам освіти, інститутам громадянського суспільства та міжнародним організаціям. Підкреслено їх роль у забезпеченні безперервної професійної підготовки, імплементації міжнародних стандартів та підвищенні відкритості кадрових процесів.
Визначено основні проблеми функціонування системи управління персоналом, серед яких політична залежність кадрових рішень, дефіцит ресурсів, недостатній рівень мотивації персоналу та недосконалість стратегічного планування. Запропоновано напрями вдосконалення, що передбачають посилення інституційної спроможності, цифровізацію процесів, розвиток системи безперервного навчання та впровадження сучасних управлінських технологій.
Зроблено висновок, що система суб’єктів управління персоналом у публічній службі є багаторівневою, відкритою та динамічною, а її ефективність визначається здатністю адаптуватися до сучасних викликів та інтегрувати інноваційні підходи до управління людськими ресурсами.
Ключові слова: публічна служба, державна служба, управління персоналом, суб’єкти публічної служби.






