Дзюба О.Ю. Нормативно-правове регулювання захисту прав дитини в Україні в умовах дії правового режиму воєнного стану

Діти як особлива соціально-демографічна група населення характеризуються підвищеним рівнем вразливості, що зумовлено їх віковими, психофізіологічними та соціальними особливостями, а також об’єктивною залежністю від дорослих осіб і державних інституцій. Необхідність постійного догляду, виховання та спеціального правового захисту зумовлює виокремлення дітей у самостійний об’єкт посиленої охорони з боку держави та суспільства. Низький рівень сформованості механізмів психологічної саморегуляції, емоційна лабільність і недостатня психоемоційна стійкість сприяють тому, що діти особливо часто стають жертвами маніпулятивного впливу, а також фізичного, психологічного та сексуального насильства. Умови збройних конфліктів істотно загострюють зазначені ризики, створюючи системні загрози для реалізації та захисту основоположних прав дитини. Здійснено комплексний аналіз міжнародно-правових актів у сфері захисту прав дитини. Зазначено, що законодавчою основою забезпечення прав дітей в Україні є Закон України «Про охорону дитинства», який визначає фундаментальні права неповнолітніх та встановлює обов’язок органів влади адекватно реагувати на будь-які прояви негативного впливу на стан прав дитини в суспільстві. Звернуто увагу на діяльність Уповноваженого Президента України з прав дитини стало однією з ключових передумов імплементації основних положень Конвенції ООН про права дитини в національне законодавство.

Ключові слова: діти, захист прав, міжнародні договори, національне законодавство, повноваження.

Відкрити статтю>>>