Коропатнік І.М., Карелін В.В., Бериславська О.М. Адміністративно-правові процедури встановлення спеціальних зон у сфері функціонування військових об’єктів

У статті досліджено адміністративно-правові процедури встановлення зон з особливими умовами користування у сфері функціонування військових об’єктів як важливого інструменту забезпечення обороноздатності держави та належного режиму використання земель оборони. Проаналізовано нормативно-правову основу формування таких зон, зокрема положення Конституції України, Земельного кодексу України, законів України «Про використання земель оборони», «Про адміністративну процедуру», «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», а також відповідних підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують питання землеустрою, кадастрового обліку та просторового планування. Встановлено, що зазначені акти містять окремі положення щодо обмежень у використанні земель та режиму прилеглих територій військових об’єктів, однак не формують цілісного процедурного механізму створення таких зон.

Обґрунтовано, що встановлення зон з особливими умовами користування у сфері функціонування військових об’єктів доцільно розглядати як різновид адміністративного провадження у сфері земельних відносин, яке здійснюється уповноваженими органами публічної влади з метою встановлення спеціального правового режиму використання земельних ділянок, розташованих у межах або поблизу військових об’єктів. Визначено основні стадії відповідної процедури: ініціювання встановлення зони уповноваженим суб’єктом; підготовка землевпорядної документації та просторового обґрунтування меж зони; міжвідомче погодження із заінтересованими органами державної влади та місцевого самоврядування; прийняття адміністративного акта про встановлення зони; внесення відомостей про відповідні обмеження до Державного земельного кадастру та інших пов’язаних державних геоінформаційних систем; доведення рішення до відома власників і користувачів земельних ділянок, а також можливість його адміністративного чи судового оскарження.

Зроблено висновок про фрагментарність чинного нормативного регулювання та відсутність єдиного процедурного підходу до встановлення, зміни та скасування зон з особливими умовами користування у сфері функціонування військових об’єктів. Обґрунтовано необхідність систематизації відповідних норм і прийняття спеціального урядового порядку, який би чітко визначав суб’єктів, стадії, строки, вимоги до документації, порядок кадастрового обліку та механізми інформування заінтересованих осіб, що сприятиме підвищенню правової визначеності, прозорості процедур та ефективності управління землями оборони.

Ключові слова: адміністративна процедура, землі оборони, військові об’єкти, зони з особливими умовами користування, зони особливого режиму використання земель, обмеження у використанні земель, Державний земельний кадастр.

Відкрити статтю>>>