Стаття присвячена осмисленню гендерної рівності як засадничого ціннісно-правового імперативу модернізації державної служби в органах судової влади з особливою акцентуацією уваги на з’ясуванні стану нормативно-правового та інституційного забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на державній службі в системі правосуддя. Констатовано, що одним із стратегічних напрямів модернізації державної служби в органах судової влади є формування гендерно рівного і недискримінаційного середовища, імплементація коректних уніфікованих алгоритмів здійснення гендерно орієнтованого публічного врядування, врахування гендерних аспектів при плануванні службової кар’єри державних службовців, впровадження гендерно зважених процедур прийняття управлінських рішень, формування організаційної та корпоративної культури рівних прав і можливостей. Встановлено, що імплементація принципу гендерної рівності у державній службі в органах судової влади відбувається нерівномірно, оскільки відсутній відповідний координаційний центр у системі правосуддя. Наголошено, що перспектива ствердження імперативу гендерної рівності в апаратах/секретаріатах органів судової влади полягає в розробленні Стратегії забезпечення ґендерної рівності в органах судової влади як ціннісно-правового підґрунтя для узгодження підходів до забезпечення гендерної рівності у системі правосуддя, вдосконаленні інституційних механізмів забезпечення гендерної рівності, узгодженій інтеграції гендерних підходів при підготовці локальних нормативних актів в системі правосуддя, набутті гендерних компетентностей державними службовцями, новелізації деонтологічних стандартів діяльності державних службовців в органах судової влади тощо.
Ключові слова: гендерна рівність, орган судової влади, публічна служба, державна служба, державний службовець, проходження державної служби, суд першої інстанції, апеляційний суд, апарат суду.






