Покришень Д.А., Денисенко К.В. Зарубіжний досвід правового регулювання штучного інтелекту та передумови його адаптації в Україні

У статті здійснено аналіз зарубіжного досвіду правового регулювання штучного інтелекту на прикладі Європейського Союзу, США, Китаю, Японії та Великобританії. Проаналізовано стан і особливості вітчизняної практики регулювання штучного інтелекту, окреслено проблеми фрагментарності правового поля. Актуальність дослідження зумовлена стрімким впровадженням систем штучного інтелекту у сфері публічного управління, правосуддя, національної безпеки, економіки, охорони здоров’я та освіти, що породжує нові правові виклики, пов’язані з автономністю алгоритмів, прозорістю рішень, межами відповідальності та захистом основоположних прав людини. В умовах відсутності в Україні спеціального комплексного закону у сфері ШІ виникає ризик фрагментарності регулювання та правової невизначеності, що зумовлює необхідність вивчення провідних світових моделей.

У статті проаналізовано підходи Європейського Союзу, США, Китаю, Японії та Великобританії до нормативного врегулювання ШІ. Європейська модель розглядається як правозахисно орієнтована та заснована на ризик-орієнтованому підході, закріпленому в Регламенті ЄС про штучний інтелект (EU AI Act). Американська модель характеризується децентралізованістю та прагматично-конкурентним спрямуванням із пріоритетом інновацій і національної безпеки. Китайський підхід відзначається централізованим регулюванням, посиленим державним контролем і безпековими імперативами. Японія дотримується концепції «м’якого права», поєднуючи гнучкість із поступовим посиленням нагляду, тоді як Великобританія формує автономну модель, засновану на принципах проінноваційного регулювання та секторального нагляду.

На основі порівняльного аналізу обґрунтовується доцільність формування в Україні збалансованої моделі регулювання, що поєднуватиме стимулювання інновацій із гарантіями захисту прав і свобод людини. Запропоновано адаптацію ризик-орієнтованого підходу, нормативне закріплення принципів прозорості, пояснюваності та підзвітності алгоритмічних рішень, а також поетапне впровадження спеціальних вимог до систем високого ризику. Реалізація зазначених засад сприятиме гармонізації українського законодавства з правом ЄС та формуванню ефективної національної системи правового регулювання використання штучного інтелекту.

Ключові слова: штучний інтелект, національна безпека, євроінтеграція, права людини, адаптація законодавства, державний контроль, ризик-орієнтований підхід.

Відкрити статтю>>>