Стаття присвячена визначенню сутності аутстаффінгу, його характерних ознак. Досліджено наукові підходи до розмежування нетипових форм зайнятості. Розглянуто переваги та недоліки позикової праці для працівників та замовників послуг з працевлаштування. У статті наявний аналіз законодавства та судової практики з досліджуваного питання. Стаття містить висновки щодо необхідності законодавчого регулювання аутстаффінгу, закріплення прав та гарантій для учасників цих трудових відносин.
Ключові слова: аутстаффінг, нетипові форми зайнятості, послуги з працевлаштування, позикова праця, підприємство-користувач.