Єрмолаєва Т.В., Москаленко О.І. Доступ до екологічної інформації під час воєнного стану

У статті досліджуються правові засади реалізації права людини на отримання інформації про стан довкілля в Україні в умовах запровадження особливого правового режиму. Зосереджено увагу на масштабних руйнуваннях промислових об’єктів, знищенні інфраструктури моніторингу та підвищенні техногенних ризиків, що зумовлює критичну важливість своєчасної та достовірної інформації для захисту життя і здоров’я населення. На основі аналізу Конституції України та спеціального екологічного законодавства розкрито зміст права на доступ до екологічної інформації, даних про стан природних об’єктів, викиди, аварії та небезпечні фактори, а також визначено місце цього права в системі конституційних гарантій та обов’язків держави щодо забезпечення екологічної безпеки. Окрему увагу приділено міжнародним стандартам, сформованим Конвенцією про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), практикою Європейського суду з прав людини, актами Ради Європи й правом ЄС, які визначають стандарти прозорості екологічної інформації, пропорційності обмежень та недопустимості приховування суспільно значущих ризиків. Досліджено особливості обмеження інформаційних прав під час дії правового режиму воєнного стану зокрема щодо відомостей про об’єкти критичної інфраструктури, маршрути транспортування небезпечних речовин та результати оперативного моніторингу. Окреслено типові проблеми правозастосування: надмірне засекречення, формальні відмови у наданні даних, недостатність технічних ресурсів, руйнування локальних систем спостереження та несвоєчасне оновлення офіційних реєстрів. На основі узагальнення вітчизняної та міжнародної практики запропоновано напрями удосконалення правового регулювання: уточнення критеріїв обмеження доступу, запровадження презумпції відкритості інформації, що має значення для безпеки населення, відновлення та модернізацію системи державного екологічного моніторингу, підвищення відповідальності за неправомірне приховування даних, а також створення єдиного кризового порталу оперативних відомостей про стан довкілля в умовах війни. Реалізація таких заходів сприятиме більшій прозорості діяльності органів влади та підвищенню довіри населення до державної політики у сфері екологічної безпеки. Водночас це дозволить сформувати стійку систему реагування на екологічні загрози, здатну забезпечувати громадянам повну, актуальну та надійну інформацію навіть за умов тривалих надзвичайних ситуацій.

Ключові слова: інформація про стан довкілля, екологічні права людини, особливий правовий режим, національна безпека, Орхуська конвенція, екологічний моніторинг, прозорість управління.

Відкрити статтю>>>