Українська
English
РусскийУ статті досліджено феномен державної зради як одного з найнебезпечніших злочинів проти національної безпеки та суверенітету держави в умовах сучасних геополітичних трансформацій і збройної агресії проти України. Проаналізовано нормативно-правову базу кримінальної відповідальності за державну зраду відповідно до законодавства України, міжнародно-правові стандарти у сфері захисту державного суверенітету, а також практику застосування відповідних кримінально-правових норм судами. Особливу увагу приділено з’ясуванню змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину «державна зрада», кваліфікаційним проблемам відмежування від суміжних складів злочинів проти основ національної безпеки України. Розглянуто досвід зарубіжних держав у протидії державній зраді та можливості його адаптації до вітчизняних реалій. Визначено ключові виклики, пов’язані з доведенням факту державної зради в умовах воєнного стану, у тому числі складнощі збору та збереження доказової бази, забезпечення процесуальних прав обвинувачених та дотримання стандартів справедливого судочинства. Окремо розглянуто проблему розмежування добровільного і вимушеного співробітництва громадян з окупаційними структурами та її значення для правильної кваліфікації діяння. Досліджено питання застосування норм міжнародного гуманітарного права щодо відповідальності осіб, які перебували в умовах військового полону або під фізичним примусом з боку окупаційних сил. Обґрунтовано необхідність комплексного вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за державну зраду з урахуванням сучасних загроз національній безпеці та міжнародних стандартів прав людини.
Ключові слова: державна зрада, суверенітет, національна безпека, злочини проти основ національної безпеки, кримінальна відповідальність, колабораціонізм, збройна агресія, доказова база, воєнний стан, кримінально-правова кваліфікація.
