Українська
English
РусскийСтаття присвячена дослідженню проблем функціонування економіко-правового механізму природокористування та охорони довкілля в Україні в умовах глобальних екологічних і соціально-економічних викликів. Встановлено, що надмірне антропогенне навантаження, виснаження природних ресурсів, руйнівні наслідки збройної агресії та низька ефективність правозастосування становлять серйозну загрозу екологічній безпеці держави. У роботі проаналізовано взаємозв’язок між економічними інструментами (платежами, податками, пільгами, лімітами) та правовими приписами, які забезпечують регулювання природокористування.
Обґрунтовано, що головним принципом природокористування є платність і відповідальність за завдану шкоду довкіллю. На основі аналізу положень Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено основні елементи економічного механізму: погодження екологічних вимог з господарською діяльністю, формування джерел фінансування природоохоронних заходів, встановлення лімітів використання природних ресурсів і надання пільг суб’єктам, які впроваджують екологічно чисті технології.
Особливу увагу приділено проблематиці лімітування природокористування, де виявлено ключові недоліки – різнорідність методик розрахунку, відсутність інтегрованої системи моніторингу та невідповідність між фактичними вимірюваннями й нормативними показниками. Зазначено, що відсутність єдиних стандартів і слабкість правового контролю роблять ліміти декларативними. Зроблено висновок про те, що українська модель природокористування має еволюціонувати від формального до результативного управління через створення єдиної цифрової платформи обліку та прозорості екологічних даних, інтеграцію економічних стимулів і правових вимог, впровадження системи безперервного контролю викидів і запровадження пілотних схем торгівлі квотами для окремих видів забруднювачів. Запропоновано напрями реформування системи: стандартизація методик лімітування, розвиток автоматизованого моніторингу, узгодження регіональної та державної політики у сфері природокористування та підвищення ролі громадського контролю а також наведено приклади міжнародного досвіду.
Ключови слова: економіко-правовий механізм, природокористування, охорона довкілля, ліміти використання ресурсів, екологічна політика, сталий розвиток, екологічна відповідальність, моніторинг довкілля, міжнародний досвід.
