У статті досліджено співвідношення приватності та публічної (авіаційної) безпеки під час експлуатації безпілотних літальних апаратів (безпілотних повітряних суден) у контексті євроінтеграційних завдань України. Показано, що масове впровадження дронів у цивільний і комерційний обіг після припинення або скасування воєнного стану потребує комплексної моделі правового регулювання, яка поєднує превентивні правила використання повітряного простору, процедури ідентифікації та реєстрації операторів і дієві механізми юридичної відповідальності за порушення правил експлуатації. Узагальнено ключові підходи Європейського Союзу до правового регулювання безпілотних літальних апаратів, зокрема уніфікацію вимог до операторів і технічних характеристик систем. Окрему увагу приділено стандартам Європейського суду з прав людини щодо ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: критерію «обґрунтованих очікувань» та оцінці втручання у приватне життя у випадку систематичного або тривалого технічного спостереження. На підставі практики Європейського суду з прав людини і прикладів національних судових рішень в європейських державах обґрунтовано потребу чітких правових підстав і запобіжників та пропорційності обмежень прав заради безпеки. Додатково проаналізовано позитивні зобов’язання держави щодо запобігання небезпекам для життя та здоров’я у межах регуляторної політики щодо безпілотних літальних апаратів. Підкреслено, що суспільні побоювання щодо «надмірного контролю» за використанням дронів (зокрема у медіа) мають зніматися через прозорі, обґрунтовані правила та передбачувані санкції. Зроблено висновок, що європейський досвід є корисним для України як зразок побудови системи комплаєнсу (реєстрація, контроль, зонування, навчання усіх операторів дронів), а також як орієнтир для формування балансу між розвитком технологій і гарантіями приватності. Констатовано, що законопроєкт № 13600 відповідає загальноєвропейським підходам щодо обов’язкової реєстрації безпілотних літальних апаратів, чітких обмежень щодо польотів і встановлення відповідальності (адміністративної та кримінальної) за їх порушення. Обґрунтовано, що реалізація законопроєкту усуне ризик того, що Україна може перетворитися на «сіру зону» з неконтрольованими безпілотними літальними апаратами, зменшить загрози для національної безпеки та буде сприяти запобіганню кримінальним правопорушенням.
Ключові слова: адміністративна відповідальність, безпілотні повітряні судна, безпілотні літальні апарати, дрони, кримінальна відповідальність, покарання, права людини, правопорушення, приватність, публічна безпека.






